Відділ історії та соціології науки і техніки

Відділ історії та соціології науки і техніки виконує широкий комплекс міждисциплінарних досліджень на межі соціогуманітарних, природничо-наукових та технічних дисциплін, використання методів яких дає можливість не обмежуватися констатацією наукових фактів, а вийти на рівень світоглядних узагальнень та значення одержаних результатів для розвитку суспільства.

Робота відділу підпорядкована аналізу та узагальненню історичного досвіду, закономірностей, тенденцій, методологічних і соціальних проблем розвитку науки України та побудові об’єктивної національної історії науки України у світовому контексті з широким використанням джерельної бази, дослідженню і введенню у науковий обіг нових і напівзабутих імен і фактів, вивченню прогностичної ролі історії науки і техніки. Серед напрямів наукової тематики відділу також філософія, методологія та соціологія науки, зокрема розвиток науки у кризових умовах; привабливість професії вченого; соціокультурні наслідки та ризики впровадження нових технологій; проблеми етики та популяризації науки, налагодження діалогу науки та суспільства.

Місія відділу, а також соціальне, економічне та політичне значення його досліджень обумовлені тим, що для опанування сучасної наукової картини світу та усвідомлення історичних етапів її становлення, тобто для формування світогляду сучасного науковця, необхідним є вивчення закономірностей розвитку науки і техніки як невід’ємної складової загальнолюдської культури. Саме це складає предмет історико-наукових досліджень, які завдяки своїй міждисциплінарності набувають сьогодні особливої актуальності, дозволяючи науковцю побачити весь комплекс взаємопов’язаних наукових напрямів та місце своїх досліджень в ньому, подолати протиріччя технічної та гуманітарної культур, на основі природничих, технічних та гуманітарних знань сформувати цілісне, синтетичне світосприйняття людини, її проактивну життєву позицію та стратегічне бачення пріоритетів світового розвитку.

Історія відділу сягає 1963р., коли у складі Інституту історії АН УРСР було організовано Сектор історії природознавства і техніки (керівник – академік АН УРСР Й.З.Штокало), який діяв протягом 23 років. Напрацьовані Сектором традиції та досвід лягли в основу діяльності Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (керівник Г.М.Добров, нині ДУ «ІДНТПІН ім.Г.М.Доброва НАН України»), організованого в 1986р. на основі Сектору історії природознавства і техніки Інституту історії АН УРСР та Центру досліджень науково-технічного потенціалу Ради з вивчення продуктивних сил України АН УРСР.

Відділом цілеспрямовано популяризується широке використання історії науки і техніки в освітньому процесі середньої та вищої школи, у засобах масової інформації тощо. Це дозволяє учнівській, студентській та аспірантській молоді, спеціалістам та широким верствам населення усвідомити роль науки, техніки та освіти для вирішення глобальних цивілізаційних проблем, ознайомитись з історією науки і техніки в Україні як складовою світової наукової сфери, що сприяє формуванню гордості результатами попередніх поколінь та вихованню патріотизму.

Колектив відділу розробив оригінальний комплексний методологічний міждисциплінарний підхід до відтворення розвитку знань як історії генезису, становлення та еволюції її ключових ідей, теорій, відкриттів і законів, на яких будується періодизація розвитку науки. Розроблено також хронологічний підхід, тобто висвітлення історії науки через анотовані ключові події і факти, супроводжувані посиланнями на джерела. Це дістало відображення в основних наукових працях, зокрема в колективних монографіях «Національна академія наук України. 1908-2018. Хронологія» (до 100-річчя НАН України, 2-е видання, 2018р.) та «Історія ракетно-космічної науки і техніки України» (2021р.), монографіях Ю.О.Храмова «Фізика. Історія фундаментальних ідей теорій та відкриттів» (2015р.) та «Історична фізика. України в світовому та суспільно-політичному контекстах (XVII–XX ст.)» (2020р.).

Важливо, що історія науки України розглядається у світовому науковому, культурно-історичному та суспільно-політичному контекстах. Активно реконструюються історія Національної академії наук України, становлення та розвиток наукових і науково-технічних шкіл в Україні (на основі розробленої оригінальної моделі наукової школи), історична біографістика вчених та організаторів науки (монографії «Зарубіжні вчені-вихідці з України в галузі фундаментальних і технічних наук» (2017), та «Національна академія наук України. 1918–2018. Персональний склад»).

Відділ також активно сприяє популяризації історії науки в Україні та світі, зокрема включенню у навчальний процес університетів історико-наукових курсів; проводить щорічні конференції молодих істориків науки, техніки та освіти, важливі для формування широкого наукового світогляду фахівців, їх патріотичного виховання та фундаменталізації освіти, здійснює підготовку наукових та викладацьких кадрів з історії науки і техніки. До методології дослідницьких програм відділу належать також взяття інтерв’ю у провідних учених та їх соціологічні опитування, результати яких використовуються в наукових дослідженнях, викладацькій практиці та підготовці науково-аналітичних доповідей та записок.

Відділом розвивається й такий напрям, як філософія, методологія і соціологія науки. Впродовж останніх років фахівці підрозділу аналізували проблеми привабливості професії вченого; соціокультурні наслідки та ризики впровадження нових технологій; питання наукової етики та популяризації науки, налагодження діалогу науки та суспільства; методологічні та праксеологічні особливості програмно-цільових наукових досліджень.

Проведені дослідження мають як теоретичну значимість, яка знайшла висвітлення в наукових публікаціях, так і практичну цінність. Соціальна, політична спрямованість результатів наукових досліджень була представлена в аналітичних та доповідних записках до органів державної влади. В документах наводилися конкретні рекомендацій щодо шляхів підвищення привабливості професії вченого, формування позитивного ставлення українського суспільства до науки, формування дослідницької культури. Також було надано рекомендації щодо організації освітнього процесу магістрів та формування у майбутніх фахівців здатності до креативного стилю мислення, схильності до критики і самокритики, відповідальності за наслідки своєї наукової діяльності перед науковою спільнотою та суспільством, неухильного дотримання принципів наукового етосу та наукової етики, розвитку надфахових компетентностей (soft skills), які необхідні для роботи в реаліях сучасної наукової сфери.

У підрозділі досліджуються гносеологічні та соціально-культурні проблеми оцінки наукових знань. Дане дослідження має на меті створення концепції інтегральної оцінки наукових знань, з урахуванням дисциплінарних і міждисциплінарних особливостей та структурної специфіки поділу досліджень на фундаментальні, прикладні, цільові, яка б враховувала когнітивні та соціокультурні вимоги до наукових знань, запити суспільства, практики, узгоджувала логіку та праксеологію розвитку науки. Проводиться аналіз особливостей оцінки наукових знань некласичного періоду розвитку науки, визначення впливу соціокультурних та контекстуальних складових на ці процеси. В контексті даної проблеми аналізуються практики впровадження в ЗВО України внутрішніх систем забезпечення якості освіти та діяльність інституцій оцінки якості вищої освіти – продукування нового наукового знання.

Зважаючи на умови воєнного стану, тематику відділу було скориговано в напрямі дослідження впливу війни на наукову сферу України. Доведено, що попри значні породжені війною втрати як безпосередньо інститутів НАН України, так і українського суспільства в цілому, численні виклики, серед яких послаблення кадрового потенціалу та зав’язків між науковою й виробничою сферами, руйнування значної частини наукової інфраструктури, суттєве зменшення фінансового та ресурсного забезпечення й міжнародного наукового співробітництва, високі темпи переорієнтації значної частини наукових досліджень в інтересах оборони і безпеки держави та розвитку стратегічних галузей економіки, наука продовжує працювати й намагається наростити свою участь у допомозі армії та оборонній промисловості. Актуальність роботи відділу визначається тим, що в умовах гібридних викликів думка фахівців-професіоналів потребує якнайшвидшого оприлюднення і поширення у суспільстві, щоб сприяти формуванню у ньому світоглядних орієнтирів. Бачення науковців та аналіз експертним середовищем поточних наукових результатів і підходів є важливим для суспільства та актуалізує популяризацію наукової діяльності.

Було додано проблематику, що стосується соціальних функції науки в період кризових явищ та проблем, пов’язаних з т.з. «ситуацією постправди», та її впливом на гуманітарну безпеку.

Офіційний запит до керівництва установи.