КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ НИРОК У ХВОРИХ НА COVID-19

Видання

Інфекційні хвороби

Анотація

<jats:p>Мета – визначення поширеності захворювання нирок і частоти гострого ураження нирок у когорті дорослих пацієнтів із COVID-19.

Пацієнти і методи. В нашому проспективному досліденні взяло участь 92 хворих на COVID-19, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні та у відділенні інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні. Критеріями включення були хворі з позитивним тестом на SARS-CoV-2. Зразки відбирали при ушпиталенні. При встановленні діагнозу брали до уваги клініко-епідеміологічні дані та результати лабораторних методів дослідження.

Результати і обговорення. Розвиток гострого ураження нирок (ГУН) на тлі Covid-19 спостерігається частіше у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Результати поточного дослідження показали, що у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) розвиток ГУН призводив до прискорення летальності.

У нашому дослідженні у 45 пацієнтів (48,9 %) було діагностовано ГУН, усі вони входили в групу тяжко­хворих. У 14 (15,2 %) пацієнтів розвинулось ГУН, 9 пацієнтів мали ХХН в анамнезі. У 37 пацієнтів була протеїнурія, у 32 – 1,0 г/добу, у 5 – 2,0 г/добу у 8 – гематурія, у 15 – протеїнурія та гематурія.

Через невеликий розмір вибірки ми не змогли дослідити зв’язок між ГУН і смертністю. Крім того, при ушпиталенні швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) істотно не відрізнялася між двома групами. Кореляційний аналіз Спірмена показав, що вік, стан пацієнта, рівень інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) також позитивно корелювали з ГУН; однак, кількість лімфоцитів та рівень ШКФ під час ушпиталення були негативно пов’язані з ГУН. Пацієнти з ГУН були старшими, переважали чоловіки та мали тяжче захворювання, порівняно з пацієнтами без ГУН. Тим часом пацієнти з ГУН частіше мали супутнє захворювання (47,5 проти 21,5 %, Р&lt;0,001).

Висновки. Пацієнтам із хронічною хворобою нирок слід рекомендувати вживати додаткових запобіжних заходів, щоб мінімізувати ризик зараження вірусом.

Наявність хронічної хвороби нирок слід розглядати, як важливий фактор у майбутніх моделях стратифікації ризику для COVID-19.

Групу ризику станолять пацієнти, які мали внутрішнє ураження нирок до моменту госпіталізації, проте більшість пацієнтів з COVID-19 становлять особи без захворювання нирок в анамнезі.

Частота ураження нирок серед пацієнтів з COVID-19 може коливатися від 1 до 13 %, а розвиток гострого ураження нирок є предиктором ризику, пов’язаний із високою госпітальною смертністю.

Рівні IL-2, IL-4, інтерферону (IFN)-α або IFN-γ між двома групами не відрізняються, проте цитокіни рівня IL-6, можуть викликати внутрішньониркове запалення і призвести до розвитку ураження нирок.

У пацієнтів, які були госпіталізовані із підвищеним рівнем креатиніну в сироватці крові, тривалий час зберігається збільшення кількості лейкоцитів та нижчий рівень лімфоцитів і тромбоцитів. </jats:p>

Автори

Moskaliuk V.; М. О. Андрущак; М. О. Соколенко