ЕФЕКТИВНІСТЬ КАРДІОРЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ГОСТРОГО КОРОНАРНОГО СИНДРОМУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАТУСУ КУРЦЯ

Видання

Здобутки клінічної і експериментальної медицини

Анотація

<jats:p>В статті представлені результати дослідження метаболічного профілю та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортної кардіореабілітації залежно від статусу курця.&#x0D;

Мета – провести порівняльну оцінку динаміки показників метаболічного статусу та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортної кардіореабілітації залежно від статусу курця.&#x0D;

Матеріал і методи. Обстежено 62 пацієнти віком 42–78 років (середній вік 56,61±1,35), які проходили програму кардіореабілітації після перенесеного ГКС. З них I група – курці (n=34, середній вік (54,94±1,6) років), II група – хворі, які не курили (n=28, середній вік (58,64±1,4) років). Визначали основні показники ліпідного, вуглеводного обміну та системного запалення, а також фізичну активність за допомогою тесту 6-хвилинної та дистанційної ходьби в 1 та 24 доби кардіореабілітації. Програма санаторно-курортного лікування включала дозовану лікувальну ходьбу, фізичні тренування (ФТ) та лазеротерапію на кубітальну вену в поєднанні з оптимальною медикаментозною терапією (ОМТ).&#x0D;

Результати. На початку реабілітаційної програми у хворих I групи, порівняно з ІІ групою, виявлено достовірно вищі середні значення загального холестерину (ЗХС) ((5,88±1,17) ммоль/л (I) проти (5,29±0,95) ммоль/л (II)), холестерину ліпопротеїдів низької густини (ХС ЛПНГ) ((3,95±0,96) (I) проти (3,64±0,93) ммоль/л (II)), тригліцеридів (ТГ) ((3,08±0,51) (I) проти (2,67±0,56) ммоль/л (II)), коефіцієнта атерогенності (КА) (4,65±1,51 (I) проти 3,87±1,01)), С-реактивного протеїну (СРП) ((5,36±0,55) (I) проти (4,95±0,43) мг/мл (II)), фібриногену (ФГ) ((3,61±0,53) (I) проти (3,54±0,44) г/л (II)), глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) ((6,10±0,36) (I) проти (5,74±0,30) % (II)) та нижчий рівень ХС ліпопротеїдів високої густини (ХС ЛПВГ) ((1,08±0,22) (I) проти (1,15±0,17) ммоль/л (II)). Проведений аналіз показників після проходження програми реабілітації показав позитивну динаміку у двох групах, а саме: зниження ЗХС – на 18,1 % (I) та 17,3 % (II), ХС ЛПНГ – на 22,1 % (I) та 20,1 % (II) (р&lt;0,05), ТГ – на 32,8 % (I) та 19,9 % (II) (р&gt;0,05), КА – на 36,8 % (I) проти 34,2 % (II) (р&lt;0,05), HbA1c – на 4,1 % (I) та 5,8 % (II) (р&gt;0,05), СРП – на 15 % (I) (р&lt;0,05) та 14 % (II) (р&gt;0,05), ФГ – на 24,1 % (I) та 18,4 % (II) (р&lt;0,05), і збільшення ХС ЛПВГ – на 16,6 % (I) та 12,1 % (II), (р&lt;0,05). Після проведеної програми кардіореабілітації у курців, що перенесли ГКС, переважає ФК 1 – 58,8 % (р&lt;0,05), а у групі некурців ФК 2 – 57,1 % (р&lt;0,05), в той же час реабілітаційні хворі зі звичкою куріння продовжують залишатися у ФК 3 – 11,8 % (р&lt;0,05) проти 0 % (р&lt;0,05) у некурців.&#x0D;

Висновки. У курців, що перенесли ГКС, спостерігаються суттєвіші розлади ліпідного обміну атерогенного характеру, вуглеводного обміну та системного запалення. Після проходження програми кардіореабілітації спостерігається позитивна динаміка метаболічного профілю у пацієнтів обох груп, проте з більш вираженою позитивною динамікою в групі курців.&#x0D;

Наприкінці програми реабілітації серед хворих із статусом курця частка пацієнтів з ФК 1 виявилась більшою, порівняно з некурцями. Однак, у групі курців зі стартовим ФК 3 позитивних змін щодо функціональної здатності не відбулось, тоді як серед пацієнтів-некурців наприкінці реабілітації хворих з ФК 3 зареєстровано не було.</jats:p>

Автори

T. M. Solomenchuk; V. L. Lutska; N. B. Kuz