Одеська експедиція Інституту археології НАН України спільно з Південноукраїнським національним педагогічним університетом імені К.Д. Ушинського (керівники – провідна наукова співробітниця відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України докторка історичних наук Світлана Іванова і ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського доктор історичних наук Андрій Красножон) завершила польовий етап досліджень двошарової пам’ятки археології – античного поселення «Приморський бульвар» і середньовічної фортеці Хаджибей.

На античному поселенні знайдено, ймовірно, античну оборонну стіну. Давньогрецьке поселення Гавань Істріан V–III століть до нашої ери тут відоме здавна. Проте вперше вдалося зафіксувати його північно-західний край, який відмежовано від степу залишками стіни завширшки 2 м. Розкопана її довжина, зафіксована експедицією (з урахуванням розкопок 2025 року), становить 20 м. Такі розміри конструкції і дали підстави припускати, що дослідники мають справу саме із залишками стіни, і стіни саме оборонного типу.

З часом стіну майже повністю було розібрано, тому її залишки виглядають у розкопі як розвал бутового каменю впереміш з уламками амфор в античних шарах. Розвал залягає перпендикулярно до сучасної лінії бульвару, від морського урвища у напільний бік. З однієї сторони цієї субструкції простежується культурний шар античного часу, з протилежної його немає, за винятком поодиноких знахідок.

Неподалік від так званої стіни, на території вже самого поселення, частково зафіксовано котлован, вочевидь, напівземлянки зі сходами, вирізьбленими в материковому суглинку. Серед завалу бута виявлено обламаний скіфський наконечник IV століття до нашої ери. Розкопану конструкцію порушено пізніми ямами, закладеними вздовж неї задля вилучення тесаного каміння (дно таких ям не йде глибше за основу розвалу). Скупчення кількох таких доволі масивних перетягнутих блоків зафіксовано поруч. Найімовірніше, тут стояла капітальна кладка, залишки внутрішнього бутового наповнення якої і вдалося зафіксувати. Схоже, блоки саме цієї споруди розібрали у пізній період на будівництво вже іншої оборонної будівлі – веж Хаджибея, як це не раз ставалося в історії античних міст і поселень Північного Причорномор’я та Криму.

На Приморському бульварі експедиція знайшла також одну з веж Хаджибейського замку.

Уперше за 240 років не лише з’ясовано точну локалізацію цього оборонного комплексу, а й визначено його реальні розміри, які дотепер були суперечливі. Питання датування поки що лишається відкритим. Замок частково збудовано з руїн давньогрецької колонії Гавань Істріан, яка розташовувалася поруч. На досліджуваній ділянці фундаменти споруди виявилися майже непорушеними. Зберігся навіть перший ряд стіни. Хоча не обійшлося без пошкоджень: на одній ділянці через кладку наскрізь пройшов зливовий бульварний колектор 1830-х років і сучасний бетонний колодязь водоводу. Хоча на історичних планах вежу показано круглою, та виявлений фундамент багатокутний, що є поширеною практикою. Нижній ряд стіни викладено на вапняному розчині. У діаметрі вежа сягала 8 м, товщина стін – 2,5 м. На кутовому перетині зафіксовано канали дерев’яних армувальних балок, що типово для середньовічних фортифікаційних споруд.

У будівництві вежі використовувались османська плінфа й «татарська» черепиця, уламки яких зі слідами розчину знайдено в завалах будівельного сміття зі внутрішнього боку вежі, що надалі не було порушено. У завалах біля фундамента знайдено срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 року й деякі артефакти османського періоду, елементи зброї, свинцеві кулі тощо. А отже, османи якщо й не збудували вежу, то щонайменш активно експлуатували у XVIII столітті.

На північ від вежі у польовому сезоні 2025 року було знайдено описаний у джерелах артилерійський двір, утрамбований уламками вапняку. Двір мав значний ухил у бік рівчака, що розташовувався на місці сучасних Потьомкінських (Приморських) сходів.

Відомо, що за два тижні після штурму замка у вересні 1789 року росіяни почали розбирати його на будівельні матеріали. Від цього у фундаменті лишилися руйнування, а на рівні тодішньої денної поверхні, під стіною, – розвали витягнутих із руїн блоків і архітектурних деталей. Серед них – верхня частина османської секційної лиштви від бійниці або невеликого віконця... Отже, більша частина замку прихована під сучасною бруківкою Приморського бульвару. Ця споруда мала розмір 32×37 м. Самі вежі дійсно були невисокими та порівняно невеликими.

Під час розкопок знайдено також господарську яму зі золотоординським глеком другої половини XIV століття, яку перекривала ділянка культурного шару цього століття. Посудина походить із центральної частини сучасної Молдови. 700 років тому на місці Приморського бульвару вирувало життя.

Цьогорічних результатів експедиції вдалося досягти завдяки багаторічній, системній спільній науковій роботі й цілковитій підтримці з боку міської влади. Дослідження не відбулися б і без студентів-істориків Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса) та волонтерів. Інститут археології НАН України вдячний усім діяльну й самовіддану участь.

Джерело