На початку свого дослідження судовий антрополог Александра Мортон-Гейворд натрапила на статтю, у якій описувався мозок віком 2500 років, що зберігся в розрізаному черепі. У документі йшлося про інший збережений мозок. Вона знайшла ще один. І ще один. Коли досягла 12, то помітила, що в усіх статтях мозок описується як унікальне явище. Вона продовжувала копати.

Мортон-Гейворд з Оксфордського університету та його колеги 20 березня повідомили про кількість знайдених екземплярів мозку в Proceedings of the Royal Society B. Дослідники зібрали архів із 4400 збережених людських мізків. В археологічних записах деякі з них датуються віком майже 12 000 років тому. Архів містить мозок дослідників Північного полюса, жертв жертвоприношень інків і солдатів громадянської війни в Іспанії.

Оскільки мозок був описаний як винятково рідкісний, його мало досліджували. «Якщо це дорогоцінні, єдині у своєму роді матеріали, то ви не хочете їх аналізувати чи турбувати», — каже Мортон-Гейворд. Досліджено менше ніж 1% архіву.

Зіставлення місця, де були знайдені мізки, з історичними кліматичними моделями натякає на те, що може запобігти розкладу мізків. Більш як третина зразків зберігалися через зневоднення; інші були заморожені або засмаглі. Залежно від умов текстура мозку може бути будь-якою — від сухої та крихкої до м’якої та схожої на тофул.

Приблизно чверть мізків походить від тіл без інших збережених м’яких тканин. Ні шкіри, нирок чи м’язів, «тільки цей зморщений ідеальний маленький мозок, що брязкає в черепі», — каже Мортон-Гейворд.

Чому мозок зберігається, коли інші м’які тканини деградують, незрозуміло, але відповідь може критися в хімічному складі органу. Співвідношення білків і ліпідів у мозку є унікальним і становить 1:1. Інші м’які тканини мають більше вуглеводів і зовсім інше співвідношення білків і ліпідів. Це співвідношення може бути важливим, тому що коли такі метали, як залізо, потрапляють у суміш, вони можуть спонукати білки та ліпіди зливатися разом і витримувати вплив зовнішніх факторів.

Зараз команда використовує нові інструменти, щоб краще зрозуміти молекулярні взаємодії, що стоять за збереженням мозку.

Джерело