Вимоги до оформлення дисертаційної роботи

Правила оформлення дисертації регламентовані ВАК та Наказом МОН від 12.01.2017 № 40 "Про затвердження вимог до оформлення дисертацій", зареєстрованим у Мін'юсті 03.02.2017 № 155/30023 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом від 31.05.2019 № 759 ). Це головні нормативи, яких необхідно дотримуватися. У іншому випадку дослідження не буде допущено до захисту. Додаткові рекомендації можна отримати в наукового керівника або секретаря спеціалізованої вченої ради.

Основні правила та положення щодо оформлення дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук, доктора філософії (кандидата наук) готується державною мовою у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах рукопису в твердій або м’якій палітурці та в електронній формі. За бажанням здобувача дисертація може бути перекладена англійською мовою або іншою мовою, пов’язаною з предметом дослідження, з поданням перекладу до спеціалізованої вченої ради.

Вимоги до структурних елементів дисертації

Титульний аркуш

Інформаційна, ознайомча сторінка повинна містити:

• повну правильну назву закладу чи установи, у якій автор проводить підготовку, а також управлінську сферу або орган, до якого належить ця установа;
• достовірну назву установи чи закладу наукового чи навчального формату, спеціалізована вчена рада якої буде приймати захист дослідження;
• позначення статусу роботи – кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису;
• ПІБ автора (повністю);
• назва дисертаційного дослідження, шифр, спеціальність, сфера знань;
• вказівка, на одержання якого наукового ступеня подається дисертація;
• вказівка, що дисертація має результати власних досліджень, а тексти та ідеї інших авторів оформлені відповідними посиланнями;
• підпис, ініціали та прізвище;
• інформація про наукового керівника (консультанта) – ПІБ, науковий ступінь, учене звання;
• місто і рік складання.

У разі потреби наукова робота може включати інформацію про гриф секретності у верхній частині титульного аркуша.

Зміст анотації

Призначення анотації – ознайомити зі змістом і результатами дослідження, узагальнено й лаконічно викласти суть наукової праці, позначити новаторство та практичну значимість.

Дані, обов'язкові для зазначення:

• ПІБ здобувача;
• назва і вид дослідницької праці;
• науковий ступінь, на який претендує автор;
• шифр і найменування спеціальності за паспортом;
• ідентифікувальна інформація про заклад чи установу, на базі якого / якої проводилася підготовка, та установу, у якій проводиться захист і дислокується вчена рада;
• місце, рік;
• ключові слова. Вони вказуються в кінці анотації й у своїй сукупності повинні відповідати основному змісту дослідження. Їх кількість варіюється від 5 до 15. Вони вказуються через кому в називному відмінку.

Завершальним елементом є список публікацій здобувача за основною темою наукової роботи, включаючи ті праці, у яких публікувалися результати дослідження, які засвідчують апробацію та відображають додаткову інформацію.

Анотація має обсяг 0,2-0,3 авторського аркуша й готується українською та англійською мовами. Якщо предмет дослідження пов'язаний з іншою мовою, ця структурна частина дисертації може презентуватися й іншою мовою.

Зміст і позначення

У зміст обов'язково включаються пункти про заголовки та підрозділи. Вони пронумеровуються за початковими сторінками.

Правила оформлення дисертації допускають, що може подаватися окремий список, у якому міститься перелік використаних у роботі символів, умовних позначень, одиниць, скорочень.

Важливо не забувати, що додатково до першого згадування кожного умовного позначення в тексті наводиться його пояснення. У разі неодноразового застосування одних і тих самих скорочень, символів у переліку вони вказуються один раз.

Основна частина дисертації

Змістова частина наукового дослідження завжди включає вступ, розділи та висновки. У сукупний обсяг включаються авторські сторінки. Головні критерії кожної із зазначених частин – грамотність, унікальність, ємність, поєднання теорії з авторськими висновками.

Кількість сторінок не регламентується. Ця цифра залежить від виду дисертації (для кандидатських досліджень загальний обсяг становить приблизно 150-250 сторінок, для докторських дисертацій – до 400 сторінок). Гуманітарні дисципліни, як правило, передбачають більш масштабний обсяг.

Вступ

Перший структурний елемент основної частини містить загальну характеристику дослідження. Вступ має містити таку інформацію:

• обґрунтування та аргументацію обраної теми, зв'язок із сучасними дослідженнями у відповідних сферах, критичний аналіз проблеми, завдання, суть дослідження;
• цілі і завдання, які пов'язані з об'єктами та предметами праці;
• сукупність методів. Передбачається їх перерахування, вказівка змістового зв'язку з кожним науковим положенням дисертації, обґрунтування вибору конкретних методів;
• новизну отриманих результатів з наукової точки зору. Ця інформація описується чітко, аргументовано, лаконічно й обов'язково включає відмінності від висновків інших досліджень за аналогічними темами;
• конкретний особистий внесок здобувача та опис ідей і розробок, які виконані в співавторстві;
• апробацію – де, коли і які заходи, на яких були представлені матеріали дисертації, проводилися;
• анонс структурної характеристики та обсяги дослідження.

За наявності обов'язково описується зв'язок з грантами, науковими програмами, у межах яких проводилося дослідження. Якщо такий формат мав місце, додатково зазначаються номери державної реєстрації таких робіт і дані про організації, у яких виконувалися роботи.

Наукова робота у вступі повинна включати положення про практичне значення тих результатів, які отримані в межах дослідження. Надається інформація про рекомендації та застосування результатів у реальності.

Розділи дисертації

Головний структурний елемент у змістовному плані – це розділи. Вони включають теоретичний і практичний аспект дослідження. Є умовне правило, що кожен розділ та підрозділ присвячується певному завданню, поставленому для виконання цілей дослідження.

Правила оформлення й написання припускають, що в розділах зазначається вичерпний зміст власних досліджень здобувача з переліком посилань на всі використовувані наукові матеріали. Розділи складаються з таких частин:

• підрозділів (нумерація – номер розділу, номер підрозділу через крапку (1.1));
• пунктів (номер розділу, порядковий номер підрозділу та номер пункту через крапку (1.1.1));
• підпунктів (перерахування номера розділу, підрозділу, пункту й підпункту через крапку (1.2.3.4)).

Усі складові елементи розділу нумеруються арабськими цифрами. Під час оформлення важливо орієнтуватися на логічний зміст матеріалу. Неправильно, коли підпунктів занадто багато й вони висвітлюють кожну нову думку. Водночас текст не повинен бути суцільним полотном, позбавленим структурованості.

Правила оформлення формул у дисертації допускають, що на кожну формулу є посилання з проставленням номера розділу й номера формули через крапку. Аналогічне правило поширюється на рисунки.

Сама формула відображається в новому рядку посередині, а нумерація проставляється збоку праворуч у круглих дужках. Назва й номер зображення проставляються знизу рисунка або з правого боку від нього.

Висновок

Підсумковий розділ включає найбільш вагомі наукові та практичні напрацювання дослідження й конкретизує проблеми, вирішення яких можливе з допомогою наведених у дисертації результатів. У висновку вказується, за якими напрямами можливо й доцільно продовження дослідження з розкритої теми.

Якщо дисертація має практичне значення отриманих результатів, у висновку описуються відомості про використання практичних напрацювань, пошуків, рекомендацій.

Якщо результати дослідження були впроваджені, у підсумковому розділі вказується найменування організації, яка перейняла на себе досвід. Під час оформлення даних важливо орієнтуватися на назву з правоустановчих документів (як у статуті).

Список використаних джерел

Правилами оформлення списку літератури дисертації передбачено, що в автора є можливість обрати один з варіантів:

• за порядком появи в тексті;
• шляхом алфавітного розміщення;
• за хронологією.

Кожне використовуване в бібліографічному списку джерело має конкретизуватися інформацією, яка не дозволить сплутати його з іншими ресурсами. Орієнтиром у складанні служать стандарти ГОСТ 8302:2015.

До популярних стилів оформлення належить гарвардський та оксфордський стиль, MLA, APA, OSCOLA та інші. Детально ознайомитися з кожним із них можна за спеціальним рекомендаційним списком. Вибір варіанту залежить від особистих уподобань, формату й теми дисертації, рекомендацій консультанта.

Додатки

Для повноти й точності сприйняття дисертації використовуються різноманітні допоміжні матеріали – додатки. До них належать:

• ілюстрації допоміжного характеру;
• протоколи, розрахунки економічного ефекту, акти впровадження;
• проміжні розрахунки та формули;
• таблиці допоміжних показників і цифр;
• методичні рекомендації, інструкції, описи алгоритмів, комп'ютерних програм.

До обов'язкових програм належить перелік публікацій здобувача за темою дослідження, а також інформація про апробацію положень дисертації. Правила оформлення дозволяють виділити цей розділ в окрему книгу.

Стандартні норми оформлення

Обсяг основного тексту дисертації визначається пунктами 10, 11 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, або може встановлюватися освітньо-науковою програмою закладу вищої освіти (наукової установи) відповідно до специфіки відповідної галузі знань та/або спеціальності (згідно з внесеними змінами до наказу Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2017 року № 40).
До загального обсягу дисертації не включаються таблиці та ілюстрації, які займають усю площу сторінки.

• Дисертація готується на авторських аркушах, кожен з яких уміщує 40 тисяч знаків, включаючи цифри, пробіли. У разі оформлення в текстовому редакторі Word обсяг авторського аркуша дорівнює 24 сторінкам друкованого тексту.
• Обсяг дослідження на здобуття ступеня кандидата наук повинен становити 4,5–7 авторських аркушів тексту. Для суспільних і гуманітарних наук цей показник вищий – 6,5–9 авторських аркушів. Для докторської дисертації – 11–13 і 15–17 авторських аркушів основного тексту відповідно.
• Докторська дисертація може презентуватися у вигляді монографії.
• Для друку дослідження використовується стандартний аркуш А4 з однієї або двох сторін (за бажанням).
• Кегль – мител, міжрядковий інтервал – 1,5, розмір шрифту – 14, Times New Roman. Відступ полів: зліва – 2–2,5 см, праворуч – 1 см, верхнє й нижнє – 2 см.
• Допускається презентація дисертації у форматі Latex з відповідним стильовим оформленням.

Правила оформлення дисертації регулярно змінюються й оновлюються як з боку ВАК, так і профільним міністерством. Важливо користуватися актуальними рекомендаціями та стандартами.

Не варто недооцінювати оформлення та вважати, що процес займе мало часу. Це трудомістка, клопітна робота на уважність. Тому в плані-графіку написання дисертації (якщо такий є) варто вказати пункт оформлення дослідження окремо й виділити для його виконання достатній строк.